Main » 2014»March»6 » Meeting in Taras Shevchenko Parlour
7:45 PM
Meeting in Taras Shevchenko Parlour
What do words mean? Just words and voice - and nothing more. But heart beat starts when they are said. Those words and voice seem to be coming from the God To people.
(T. Shevchenko)
Ну що б, здавалося, слова...Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!.. Знать, од Бога І голос той, і ті слова Ідуть меж люди!
(Т. Шевченко)
Today the students of 7 Grade recited Taras Shevchenko's poems in the Gymnasium's Taras Shevchenko parlour.
Ms Burtseva was the hostess of the parlour.
The recital was listened to by the students of 8 Grade.
This meeting was very interesting! I love Taras SHEVCHENKO!This ia very famous person! ^))) My favourite poem is:"Мені однаково чи буду..." «МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ...»
It was interesting to visit 7-B form because they prepared a performance about Taras Shevchenko! My favourite poem is: " Тече вода з-під явора "
ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина. Пишається калинонька, Явор молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю Та попід горою. Хлюпощуться качаточка Помеж осокою. А качечка випливає З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми.
Тече вода край города. Вода ставом стала. Прийшло дівча воду брати, Брало, заспівало. Вийшли з хати батько й мати В садок погуляти, Порадитись, кого б то їм Своїм зятем звати?
Recital and singing were amazing. Students in national costumes were very beautiful. I really liked the lesson which was dedicated to Taras Shevchenko. My favourite poem is:
ДУМКА
Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду, Нема куди прихилиться — Хоч з гори та в воду. Утопився б молоденький, Щоб не нудить світом, Утопився б — тяжко жити, А нема де дітись. В того доля ходить полем, Колоски збирає, А моя десь, ледащиця, За морем блукає. Добре тому багатому, Його люди знають, А зо мною зострінуться — Мов недобачають. Багатого губатого Дівчина шанує, Надо мною, сиротою, Сміється, кепкує. Чи я ж тобі не вродливий, Чи не в тебе вдався, Чи не люблю тебе щиро, Чи з тебе сміявся? Люби ж собі, моє серце, Люби, кого знаєш, Та не смійся надо мною, Як коли згадаєш. А я піду на край світа, На чужій сторонці /83/ Найду кращу або згину, Як той лист на сонці. Пішов козак, сумуючи, Нікого не кинув. Шукав долі в чужім полі Та там і загинув. Умираючи, дивився, Де сонечко сяє. Тяжко-важко умирати У чужому краю...
This visit is very interesting.I like the work of Taras Shevchenko. My favourite poem is"Katerina" Катерина
Василию Андреевичу Жуковскому на память 22 апреля 1838 года
I
Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люде, Роблять лихо з вами. Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине; Піде в свою Московщину, А дівчина гине — Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ божий, Мусить погибати. Серце в'яне співаючи, Коли знає за що; Люде серця не побачать, А скажуть — ледащо! Кохайтеся ж, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люде, Знущаються вами.
Не слухала Катерина Ні батька, ні неньки, Полюбила москалика, Як знало серденько. Полюбила молодого, В садочок ходила, Поки себе, свою долю Там занапастила. Кличе мати вечеряти, А донька не чує; Де жартує з москаликом, Там і заночує. Не дві ночі карі очі Любо цілувала, Поки слава на все село Недобрая стала. Нехай собі тії люде Що хотять говорять: Вона любить, то й не чує, Що вкралося горе. Прийшли вісти недобрії — В поход затрубили. Пішов москаль в Туреччину; Катрусю накрили. Незчулася, та й байдуже, Що коса покрита: За милого, як співати, Любо й потужити. Обіцявся чорнобривий, Коли не загине, Обіцявся вернутися. Тойді Катерина Буде собі московкою, Забудеться горе; А поки що, нехай люде Що хотять говорять. Не журиться Катерина — Слізоньки втирає, Бо дівчата на улиці Без неї співають. Не журиться Катерина — Вмиється сльозою, Возьме відра, опівночі Піде за водою, Щоб вороги не бачили; Прийде до криниці, Стане собі під калину, Заспіває Гриця. Виспівує, вимовляє, Аж калина плаче. Вернулася — і раденька, Що ніхто не бачив. Не журиться Катерина І гадки не має — У новенькій хустиночці В вікно виглядає. Виглядає Катерина… Минуло півроку; Занудило коло серця, Закололо в боку. Нездужає Катерина, Ледве-ледве дише… Вичуняла та в запічку Дитину колише. А жіночки лихо дзвонять, Матері глузують, Що москалі вертаються Та в неї ночують: “В тебе дочка чорнобрива, Та ще й не єдина, А муштрує у запічку Московського сина. Чорнобривого придбала… Мабуть, сама вчила…” Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили, Як ту матір, що вам на сміх Сина породила.
I really like Taras Shevchenko. His poems are really exciting. I love them so much. And one of my favourite poem is:
І тут, і всюди — скрізь погано. Душа убога встала рано, Напряла мало та й лягла Одпочивать собі, небога. А воля душу стерегла. «Прокинься,— каже.— Плач, убога! Не зійде сонце. Тьма і тьма! І правди на землі нема!» Ледача воля одурила Маленьку душу. Сонце йде І за собою день веде. І вже тії хребетносилі, Уже ворушаться царі... І буде правда на землі.
I really like Taras Shevchenko's creativity.Here is my favourite poem: When I die, bury me On a grave mound Amid the wide-wide steppe In my beloved Ukraine, In a place from where the wide-tilled fields And the Dnipro and its steep banks Can be seen and Its roaring rapids heard. When it carries off The enemys blood from Ukraine To the deep blue sea Ill leave The tilled fields and mountains Ill leave everything behind and ascend To pray to God Himself but till then I dont know God. Bury me and arise, break your chains And sprinkle your freedom With the enemys evil blood. And dont forget to remember me In the great family, In a family new and free, With a kind and quiet word.
I as a million of people like Taras Schevchenko.Shevchenko was an outstanding poet and a highly accomplished artist. There are 835 works written by him, although 270 are known to have been lost. His collection also contains over 150 portraits, 42 self-portraits. There are many landscapes, watercolours and etchings. Here my favourite poem: Рости, рости, моя пташко, Мій маковий цвіте, Розвивайся, поки твоє Серце не розбите, Поки люди не дознали Тихої долини, Дознаються — пограються, Засушать та й кинуть. Ані літа молодії, Повиті красою, Ні карії оченята, Умиті сльозою, Ані серце твоє тихе, Добреє дівоче Не заступить, не закриє Неситії очі. Найдуть злії та й окрадуть... І тебе, убогу, Кинуть в пекло... Замучишся І прокленеш Бога. Не цвіти ж, мій цвіте новий, Нерозвитий цвіте, Зов’янь тихо, поки твоє Серце не розбите.
"Troyeshchyna" Gymnasium Land
