Login form

Section categories

Top materials [161]

Search

Calendar

«  February 2014  »
SuMoTuWeThFrSa
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
232425262728

Our poll

Rate my site
Total of answers: 308

Tag Board

Site friends

  • Create a free website
  • Statistics


    Total online: 1
    Guests: 1
    Users: 0
    Saturday, 2022-11-26, 11:39 AM
    Welcome Guest | RSS
    "Troyeshchyna" Gymnasium Land
    Main | Registration | Login
    Main » 2014 » February » 28 » Lesia Ukrainka on the Gymnasium's stage
    12:41 PM
    Lesia Ukrainka on the Gymnasium's stage
    I have just been present at the performance about Lesia Ukrainka's life 
    and her poetry staged by the students of 10 Grade.


    Thank you to everybody for such a touching event in our Gymnasium.


    Thank you for reminding wonderful lines written by Lesia Ukrainka, 
    which are so vital today.


    Contra spem spero!

    Гетьте, думи, ви хмари осінні!
    То ж тепера весна золота!
    Чи то так у жалю, в голосінні
    Проминуть молодії літа?

    Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Жити хочу! Геть, думи сумні!

    Я на вбогім сумнім перелозі
    Буду сіять барвисті квітки,
    Буду сіять квітки на морозі,
    Буду лить на них сльози гіркі.

    І від сліз тих гарячих розтане
    Та кора льодовая, міцна,
    Може, квіти зійдуть - і настане
    Ще й для мене весела весна.

    Я на гору круту крем'яную
    Буду камінь важкий підіймать
    І, несучи вагу ту страшную,
    Буду пісню веселу співать.
    *

    В довгу, темную нічку невидну
    Не стулю ні на хвильку очей -
    Все шукатиму зірку провідну,
    Ясну владарку темних ночей.
    **

    Так! я буду крізь сльози сміятись,
    Серед лиха співати пісні,
    Без надії таки сподіватись,
    Буду жити! Геть, думи сумні!

    2 травня 1890 р.


    It was a joy and honour for me to be among hundreds of students 
    who were listening in silence to the performance.


    Аnd then in the end, they  sang the Anthem of Ukraine 
    followed by the greetings, "Glory to Ukraine!" and "Glory to Heroes!"
    Views: 1106 | Added by: MsByzova | Rating: 5.0/1
    Total comments: 6
    1 Jane_Grass  
    0 Spam
    It was really great. I think, it was difficult to rehearse. And nice idea to perform from the audience. Music was calm and peaceful. Hope we'll have more performances like this.  wow

    2 Team 8-A  
    0 Spam
    We have visited your performence.
    It is realy great.
    We love your poems ,too.
    We think that you are really talanted.
    We learn some more about Lesia Urrainka and her life.
    We want to show you our favourite poems.There are :
    Ні долі, ні волі у мене нема,
    Зосталася тільки надія одна:

    Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

    Поглянути ще раз на рідну країну,

    Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
    Там жити чи вмерти, мені все одно;

    Поглянути ще раз на степ, могилки,

    Востаннє згадати палкії гадки…

    Ні долі, ні волі у мене нема,
    Зосталася тільки надія одна.

    [Луцьк, 1880]

    3 Viola  
    0 Spam
    I like the poems of Lesia Ukrainka and I want to show you my favourite one:

    Вишеньки
    Поблискують черешеньки
    В листі зелененькім,

    Черешеньки ваблять очі
    Діточкам маленьким.

    Дівчаточко й хлоп'яточко
    Під деревцем скачуть,

    Простягають рученята
    Та мало не плачуть:

    Раді б вишню з'їсти,
    Та високо лізти,

    Ой раді б зірвати,
    Та годі дістати!

    «Ой вишеньки-черешеньки,
    Червонії, спілі,

    Чого ж бо ви так високо
    Виросли на гіллі!»

    «Ой того ми так високо
    Виросли на гіллі, –

    Якби зросли низесенько,
    Чи то ж би доспіли?»

    4 Sasha  
    0 Spam
    I have visited your performance.It is really exciting.I think, it was difficult to rehearse.Here is my favourite poem:

    Конвалія
    Росла в гаю конвалія
    Під дубом високим,
    Захищалась від негоди
    Під віттям широким.

    Та недовго навтішалась
    Конвалія біла, -
    І їй рука чоловіча
    Віку вкоротила.

    Ой понесли конвалію
    У високу залу,
    Понесла її з собою
    Панночка до балу.

    Ой на балі веселая
    Музиченька грає,
    Конвалії та музика
    Бідне серце крав.

    То ж панночка в веселому
    Вальсі закрутилась,
    А в конвалії головка
    Пов'яла, схилилась.

    Промовила конвалія:
    "Прощай, гаю милий!
    І ти, дубе мій високий,
    Друже мій єдиний!"

    Та й замовкла. Байдужою
    Панночка рукою
    Тую квіточку зів'ялу
    Кинула додолу.

    Може, й тобі, моя паяно.
    Колись доведеться
    Згадать тую конвалію,
    Як щастя минеться.

    Недовго й ти, моя панно,
    Будеш утішатись
    Та по балах у веселих
    Таночках звиватись.

    Може, колись оцей милий,
    Що так любить дуже,
    Тебе, квіточку зів'ялу,
    Залишить байдуже!..

    5 Diana  
    0 Spam
    Hello!I watched this performance.I think it is very interesting.I know some more about Lesia Ukrainka.
    And this is my favourite Lesia's poem:

    Чи пам'ятаєте, коли я говорила

    Замовкли молитви, озвались гучні дзвони

    І рушила серед юрби труна;

    Мені в душі озвались інші тони,

    І думка раптом стала голосна.

    Незчулася, коли заговорила

    Оті слова: «Якби мені знаття,

    Коли я вмру, я б заповіт зробила,

    Аби з музикою, що люба за життя,

    Мене ховали». Тільки що злетіли

    Слова ті з уст, як вже здались на сміх:

    «Ви б, може, й танцювать примусити хотіли

    На ваших поминках приятелів своїх?»

    І почалась балачка погребова…

    Її спогадувать, здавалось би, не варт,

    Та я її спогадую до слова,

    Бо розбудив в душі поважне щось той жарт.

    Моя душа не буде «со святими»,

    Не буде «вічна пам'ять» по мені,

    Чужі мені пісні з словами тими

    І дзвони сі, потвори мідяні.

    Коли вже треба голосить по трупі,

    Нехай музика плаче, та без слів, –

    І жаль, і сміх, і плач, і пісня вкупі –

    То буде так, мов лебединий спів.

    А та юрба, що посумує вранці,

    Увечері нехай іде в танець.

    Се дивно вам – після погребу танці?

    Звичайний то смутним пісням кінець!

    Та що ж, нехай не зрушу я нічого,

    Зірвавшися в безодню забуття,

    Аби не ранила так смерть моя нікого,

    Як ранило мене моє життя.

    [30.11.1900]

    6 Misha Vorotilov  
    0 Spam
    I like Lesia Ukrainka

    Name *:
    Email *:
    Code *:

    Copyright MyCorp © 2022