Some of Nadia Marchuk's poems which I also like a lot. *** Зневіри хвиля б'є в чоло,
І світ темніє на очах,
І все кричить: "Кохання не було!
То був лиш страх самотності!
Лиш страх!"
Могутній океан чека грози,
Суцільний морок і нещадний вітер...
І під дощем маленької сльози
Ніхто на гордих віях не помітить...
Трава Складаю зрідка я вірші свої.
Вони мені, як ліки при печалі.
Але не головні, не головні,
Є інші ліки від журби й відчаю.
Є те, що привід подає віршам.
Скажімо, навесні трава зелена.
Коли вона з'явилась - не біда
Все те, що лихом падало на мене.
Про неї часто я пишу в вірші,
Трава одне з найкращих слів у Бога.
Вона мов доказ вічності душі
І силам зла невпинна засторога.
*** Всі знають істину. Незнаючих нема.
Є лиш вдають, що ще її не знають,
Що лиш шукають праведні слова
Й заради цього вішають, стріляють...
Всі знають правду: мудрі і малі,
Що лозунги вигадують й плакати.
Всі знають все. І навіть королі.
Про те, що голі. Що украли шати.
Навчання До краю від болю стомилася,
І серце скотилось з гори.
Я саме тоді навчилася
Слухати кольори.
За мене вже в небі билися,
І дух потерпав від мук.
Я саме тоді навчилася
Бачити кожен звук.
І все водночас припинилося,
Осяйно стало душі...
Я саме тоді навчилася
Писати свої вірші.
"Troyeshchyna" Gymnasium Land
"
Надія Марчук