Заповіт

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

The will

When I am dead, bury me

In my beloved Ukraine,

My tomb upon a grave mound high

Among the spreading plain,

So that the fields, the boundless steppes,

The Dnipro's plunging shore

My eyes could see, my ears could hear

The mighty river roar.

When from Ukraine

The blood of enemies ...

Dnipro takes Into the deep blue sea then will I leave

These hills and green fields --

I'll leave them all and fly away

To God, And I'll pray ....

But till that day I know nothing of God.

Oh bury me, then rise ye up

And break your heavy chains

And water with the tyrants' blood

The freedom you have gained.

And in the great new family,

The family of the free,

With softly spoken, kindly word

Remember also me.